COCAIN Columbia Кокаин VHQ Миасс

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Алло, народ! Я тут сяду и расскажу вам историю нашего олдскульного организаторского угара – как я купил закладки и организовал олимпиаду среди любителей пива! Вот будет вам шуга, верьте на слово!

В общем, дело было так. Однажды, тусуюсь я с друзьями на своей любимой площадке в парке, рофлы поднимаем, кайфуем от жизни. Вдруг, ко мне подходит этот малой, говорит, что у него есть связь на закладки, типа якобы крутой кокаин. Я такой, «че за фигня? Давай попробуем!» И вот, я решаю сделать шаг в неизведанное.

Ну, я хитро киваю малому, он уверенно молчит, понимает нашу нужду. Ну, и бац! Он достает сумку, а оттуда – этот прекрасный белый порошок! Не откажешься же от новых ощущений, так что взял я себе закладку прямиком на штыр! Все мои друзья, конечно, тоже не лохи, угарали вместе со мной!

Мы такие обливные, на все свои проблемы забиваем, ведь трава зеленеет, а штырит взлетает! Ловишь кайф – и все проблемы нафиг, давай забьем на них вместе! Все было прям так, как в моих самых реальных мечтах.

Но даром травиться – не вариант, ведь моя кухня не на такую игрушку рассчитана. Решили мы с друзьями, что нужно устроить какое-то соревнование, чтобы приколоться полностью. И, знаете что? Мне пришла в голову идея олимпиады среди любителей пива!

Так я и принялся организовывать это безумие. Пришлось связываться с нашими местными спонсорами, типа пивоварни и других любителей угара. Я такие объясняю им, что у нас будет самое мегадрайвовое мероприятие – олимпиада по пиву, и все будут в пике!

Ну, вы знаете, как это бывает – придумал идею, а реализовывать нужно было самому. Я начал обдумывать сценарий нашей олимпиады, чтобы все было на высоте, чтобы люди не замочились от скуки. Как я сказал, моя кухня не на тусу с таким масштабом, но что поделаешь, когда идея штырит!

Сначала – регистрация участников. Нужно было придумать что-то эпичное, чтобы все хотели стать частью этого сумасшествия. Я иду на охоту за своими олимпийцами, говорю им: «Ставка – две бутылки пива!» И вот уже наша таблица регистрации в таком стиле:

Участник	Команда
Димон	«Пивные братья»
Васян	«Пенное счастье»
Жорик	«Хмелинка»
Катя	«Радость в пузырьках»

Дальше – список соревнований, где каждый мог показать свое мастерство. Ну, какое мастерство? Кто за короткое время выпьет больше всего банок, кто быстрее протащит кегу, кто сделает самый длинный тост! У каждого была возможность доказать, что он тот самый настоящий пивной чемпион!

И, конечно же, нельзя забыть про награды! Наш оргкомитет, состоящий из меня и моих рофловых друзей, решил, что первое место должно быть награждено самым огонь призом – годовым запасом холодного пива! А как же без этого, если мы все любим этот угарный напиток?

В итоге, олимпиада прошла на ура! Все наши участники штырились на полную катушку, бесконечно угарали и пили пиво на память. Я вот сидел на трибунах, наблюдал за всей этой шизой и думал: «Блин, классный у меня мозг!»

Так что, народ, скажу я вам – никогда не бойтесь идти вперед, даже если вокруг одни шуга. Иногда нужно сделать шаг в неизведанное и организовать свою собственную олимпиаду, чтобы по-настоящему замочиться от угара! Всегда оставайтесь настоящими бро, и вас никакие закладки не сломят! Угарайте и рофлите, друзья!